Аліна Золотар, стратегічний партнер з управління капіталом та складними фінансовими рішеннями, підготувала для Scroll.media колонку, де описує трансформацію інвестиційних фондів і чим вони можуть бути корисні.

Українські підприємці останніх 30 років будували бізнес так, як підказував ринок: з’являлася можливість – запускали новий напрям, знаходився партнер – відкривали нову компанію, виникав перспективний актив – купували його окремо від решти.

У результаті сьогодні чимало власників мають не один бізнес, а розрізнену екосистему – виробництво, нерухомість, частки в партнерських проєктах, корпоративні права в кількох юрисдикціях. Зараз відбувається помітний зсув: підприємці переходять від питання «як заробити наступний мільйон» до питання «як правильно структурувати вже створений капітал».

І дедалі частіше відповіддю стає інвестиційний фонд – не як спосіб залучити гроші, а як інструмент навести лад у власних активах.

Чому це стає трендом

Традиційно інвестиційні фонди асоціюються зі збором капіталу від зовнішніх інвесторів. Але в практиці корпоративної архітектури вони дедалі частіше використовуються інакше – як інструмент структурування власних активів.

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, наприкінці 2025 року в Україні працювали майже 1 900 інститутів спільного інвестування, а сукупна вартість їхніх активів перевищила 683 млрд грн. Ринок зростає навіть під час повномасштабної війни – і це сигнал, що підприємці починають керувати капіталом системно.

Фактично інвестиційний фонд стає українською версією family office – єдиним центром, який об’єднує різні бізнеси, нерухомість, корпоративні права та нові проєкти під одним дахом управління.

Переваги інвестиційного фонду

1. Централізація управління капіталом. Найцінніше, що дає фонд, – це можливість бачити капітал як єдину систему, а не набір окремих активів.
2. Прозорість. Міжнародний капітал має одну важливу особливість: він іде туди, де зрозуміла структура власності. Іноземному інвестору або банку значно простіше працювати з бізнесом, де чітко зрозуміло, кому належать активи і як побудоване управління. Фонд дозволяє створити таку структуру, яку легко пояснити партнеру або кредитору – без годин роз’яснень про «ось тут є ще одна компанія».
3. Захист активів. Коли бізнес складається з кількох компаній і партнерських проєктів, ризики ростуть. Структура інвестиційного фонду додає рівень юридичного захисту відповідно до законів про інститути спільного інвестування та про акціонерні товариства. Йдеться не лише про безпеку – йдеться про чіткі правила володіння, передачі та управління активами.
4. Фінансова гнучкість. Фонд дозволяє дивитися на всі бізнеси як на єдиний портфель. Якщо один проєкт генерує стабільний прибуток, а інший потребує інвестицій – у звичайній структурі це складні корпоративні рішення з податковими наслідками. У фонді прибуток зрілих напрямів може напряму фінансувати розвиток нових. Саме тому такий інструмент популярний серед девелоперів, агробізнесу, енергетичних компаній і власників комерційної нерухомості.

Окремо про податки: фонд справді має особливий режим – прибуток не оподатковується до моменту розподілу між інвесторами. Але якщо головна мотивація – податкова економія, це неправильна відправна точка. Фонд, побудований лише заради мінімізації, рідко виправдовує витрати на утримання. Його цінність – в управлінні капіталом, а не у схемах.

Кому це підходить і кому ні

Інвестиційний фонд – це рішення не для кожного бізнесу. Його створення потребує певного масштабу активів та зрілості корпоративної структури. Як правило, мова йде про групи компаній або власників із диверсифікованим портфелем активів та оборотом від кількох мільйонів доларів на рік.

Також потрібно враховувати додаткові витрати: послуги компанії з управління активами, щорічний аудит, супровід регуляторних процедур та юридичну підтримку. Тому фонд – це швидше інструмент для тих, хто вже думає категоріями капіталу, а не окремого бізнесу.

З чого почати

Створення інвестиційного фонду починається не з документів і навіть не з регулятора. Воно починається з аудиту власних активів.

• Перший крок – зрозуміти, чим саме ви володієте, як оформлена власність, і які активи доцільно об’єднувати в одну структуру.
• Другий – визначити майбутню модель управління та роль фонду в розвитку бізнесу.
• Третій – підготувати необхідний пакет документів для подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

І лише після цього починається технічна частина створення фонду та взаємодія з регулятором та компанією з управління активами.

Якщо важлива диверсифікація

Сьогодні капітал дедалі рідше живе в межах однієї країни. Бізнес може бути в Україні, нерухомість – у Європі, рахунки – у міжнародних банках, а спадкоємці – у різних юрисдикціях. Саме тому управління активами вже давно виходить за межі локальних рішень і потребує системного погляду на капітал у цілому.

Мої клієнти вже певний час живуть на дві, а то і на три країни. Тож, українські фонди підходять тільки для українських активів, а для тих, що зосереджені в інших локаціях, – іноземні трасти і нерегульовані інвестиційні фонди.

Звісно, це працює тільки в тому разі, якщо є обʼєктивні підстави для виводу капіталу за межі України, і якщо розмір капіталу і розуміння зиску від діяльності інвестфонду покриває видатки на його функціонування.  

Авторка: Аліна Золотар, стратегічний партнер з управління капіталом та складними фінансовими рішеннями