Російська дезінформаційна мережа Storm-1516 створила щонайменше 1500 відео, які поширювалися через соцмережі, псевдомедіа та мережі акаунтів, щоб дискредитувати Україну, її союзників і демократичні інститути. Про це йдеться у розслідуванні Bloomberg, яке проаналізувало одну з найбільших системних кампаній інформаційної війни.

За даними дослідників, ця операція працює як масштабована інфраструктура виробництва контенту — з чіткою роллю кожного етапу: створення історії, оформлення її як новини та масове поширення. Відео стали ключовим форматом, оскільки вони швидко поширюються в соцмережах і виглядають переконливіше за текстові повідомлення.

Масштаб операції: тисячі відео і системна дистрибуція

Розслідування Bloomberg показує, що мережа Storm-1516 працює з 2023 року і створює відеоконтент різними мовами для різних аудиторій. Контент поширюється через десятки сайтів і соціальних платформ, а також через мережі акаунтів, які видають себе за журналістів, активістів або звичайних користувачів.

Важлива особливість цієї кампанії — швидкість і повторюваність. Одна історія може з’явитися одночасно на кількох платформах, а потім поширюватися новими акаунтами та сайтами. Це створює ефект незалежних джерел, хоча інформація походить із одного центру.

У багатьох випадках відео залишаються в мережі достатньо довго, щоб зібрати значну аудиторію, навіть після того, як їх спростовують. Саме ця затримка між появою фейку і його викриттям робить кампанію ефективною.

Як працює фабрика дезінформації

Механіка операції нагадує виробничий конвеєр. Спочатку створюється історія, яка виглядає як журналістський матеріал або викриття. У відео можуть з’являтися люди, які представляються свідками або учасниками подій. Вони розповідають свою версію історії так, ніби дають інтерв’ю медіа або записують особисте звернення.

Далі ця історія оформлюється як новина. Для цього використовуються сайти або сторінки, які виглядають як медіа: з логотипами, заголовками і стилем подачі новин. У деяких випадках створюються повністю нові бренди або ресурси, що існують лише для поширення одного сюжету.

Після цього запускається масове поширення. Відео публікуються в соціальних мережах, на відеоплатформах і в месенджерах. Важливо, що контент часто дублюється різними акаунтами і мовами, щоб збільшити охоплення і створити відчуття масштабності. У результаті історія може швидко поширитися серед аудиторії, яка не усвідомлює її походження.

Основні теми фейків

Аналіз понад тисячі відео показує, що кампанія не є випадковим набором сюжетів — вона побудована навколо повторюваних наративів, які регулярно адаптують під нові події та аудиторії. Ці теми охоплюють як війну в Україні, так і внутрішню політику західних країн, що дозволяє одночасно впливати на різні інформаційні середовища.

1. Корупція та зловживання допомогою Україні

Один із найпоширеніших сюжетів — звинувачення України у розкраданні або незаконному використанні міжнародної допомоги. Такі відео зазвичай подаються як розслідування або викриття, в яких нібито фігурують чиновники чи військові.

У розслідуванні Bloomberg показано приклади роликів, де автори намагалися переконати аудиторію, що західна допомога використовується неправильно або продається на чорному ринку. Такі історії орієнтовані передусім на аудиторію країн-донорів і мають на меті знизити рівень підтримки України.

2. Скандали або злочини, пов’язані з військовими та міжнародними конфліктами

Інша поширена тема — створення відео, які нібито доводять причетність України або її партнерів до небезпечних або незаконних дій.

У матеріалі Bloomberg наведено приклад відео, в якому людина, що представлялася бойовиком ХАМАС, заявляла про співпрацю з Україною. Цей ролик поширювався як доказ зв’язків між сторонами, але був фейком. У тому ж розслідуванні згадується інший ролик із тим самим актором, який попереджав про можливу атаку на Олімпійські ігри в Парижі.

Обидві історії стали частиною однієї інформаційної кампанії і використовувалися для створення страху та недовіри.

3. Скандали із західними політиками

Частина відео спрямована на дискредитацію політиків у США та Європі. У таких випадках створюються фальшиві звинувачення або вигадані кримінальні історії.

У матеріалі Bloomberg описано випадок, коли жінка у відео звинуватила американську політикиню у ДТП, яке нібито призвело до серйозних травм. Для цього було створено фейковий новинний сюжет і сайт, який виглядав як медіа. Відео активно поширювалося в соцмережах, перш ніж його спростували.

4. Підрив довіри до виборів і демократичних інститутів

Ще один напрям — створення відео про нібито порушення під час виборів або інших політичних процесів. У таких сюжетах показуються вигадані сцени фальсифікацій або незаконних дій.

У розслідуванні Bloomberg наведено приклади роликів, які демонстрували знищення бюлетенів або інші порушення. Після перевірки ці відео виявлялися сфабрикованими, але вони вже встигали поширитися серед аудиторії і викликати сумніви щодо легітимності виборів.

Дезінформація як інфраструктура. І чому саме відео?

Bloomberg зазначає, що відео стало ключовим форматом для таких операцій через його ефективність у соцмережах. Люди швидше реагують на відео, ніж на текст, і частіше діляться ним.

Ще одна причина — технологічна доступність. Створення відеоконтенту стало дешевшим і швидшим, що дозволяє виробляти великий обсяг матеріалів за короткий час. Це дає можливість масштабувати кампанії і запускати нові історії майже без перерви.

Головний висновок розслідування — дезінформація більше не є хаотичною активністю окремих груп. Вона перетворилася на організовану систему з чіткою логікою роботи і масштабованою моделлю виробництва контенту.

Фактично це інфраструктура, яка поєднує:

• виробництво контенту;
• розповсюдження;
• масштабування;
• повторне використання історій.

Саме така модель дозволяє створювати сотні відео і швидко адаптувати їх до нових тем і аудиторій.