За останні роки Україна досягла значного прогресу у сфері цифровізації: торік ми зайняли 5 місце у світі за рівнем розвитку цифрових державних послуг та 1 місце за показником E-Participation, що свідчить про високу залученість громадян у державні процеси через онлайн-платформи. Ці результати були оприлюднені в рамках міжнародного дослідження E-Government Development Index, яке розробляється ООН та охоплює 193 країни.

Активна цифрова трансформація в Україні стала можливою завдяки стратегічній роботі Міністерства цифрової трансформації України, яке і розпочало масштабні реформи на рівні всієї країни. Водночас початок війни став справжнім чорним лебедем для гуманітарної сфери, як і для багатьох інших.

Богдан Матвєєв, заступник голови правління БО «Координаційний Гуманітарний Центр» розповідає у колонці для Scroll.media, як повномасштабна війна вплинула на цифровізацію гуманітарного сектору.

Війна змінила гуманітарний сектор України

Із самого початку повномасштабного вторгнення в Україні розгорнулася потужна хвиля підтримки від уряду, міжнародних та локальних організацій, представників бізнесу. Ця мобілізація ресурсів і зусиль дозволила евакуювати та врятувати величезну кількість людей і продовжує це робити і зараз, адже війна триває. 

Водночас це виявило гостру системну проблему — відсутність спільних аналітичних даних та інструментів. Адже в гуманітарному процесі data-driven підхід не є формальністю, бо саме аналітичні інструменти допомагають ухвалювати рішення, які можуть врятувати чиєсь життя. В нашому випадку — життя мільйонів людей. Адже за підрахунками УКГС ООН в Україні в поточному році потребують гуманітарної допомоги 12,7 млн людей. 

Фактично, в перші місяці війни гуманітарні організації із США, Великої Британії, країн ЄС та українські партнери здебільшого працювали окремо, без достатнього узгодження дій. Це створювало труднощі у визначенні реальних потреб громад, особливо тих,  які розташовані поблизу зони бойових дій, де доступ до логістики та зв’язку був вкрай обмеженим або повністю відсутнім. У результаті чого деякі населені пункти отримували допомогу надмірно часто, тоді як інші залишалися поза увагою, без необхідної гуманітарної підтримки. Нестача структурованих даних, автоматизованої звітності  та інтеграції між платформами призводила до дублювання зусиль і, як наслідок, неефективного розподілу ресурсів та складнощів у прозорості перед донорами і суспільством.

Новий рівень: диджиталізація гуманітарного сектору України

Але з іншого боку, низка проблем, із якими зіштовхнулася Україна, змусили нас не просто адаптуватися до безпрецедентної гуманітарної кризи, а й створювати нові системи, яких раніше не існувало. Разом із представниками уряду та міжнародними партнерами ми почали диджиталізувати гуманітарний сектор України та створювати цифрові інструменти, які перетворюють невпорядковані процеси в єдину екосистему, здатну оперативно реагувати на невідкладні виклики та бути прикладом для інших країн світу у кризових ситуаціях.

Серед ключових переваг диджиталізації в гуманітарному секторі: 

1. Підвищення ефективності управління ресурсами.

Цифрові інструменти дозволяють відстежувати гуманітарні потреби та роботу всіх партнерів у режимі реального часу. Це дозволяє уникати дублювання допомоги, а ресурси спрямовувати саме туди, де вони потрібні найбільше.

2. Наявність актуальної інформації, яку можуть використовувати всі учасники.

Єдині цифрові платформи дають усім учасникам процесу доступ до актуальної інформації: від донорів і державних структур до локальних громад. Це формує довіру, дозволяє ухвалювати кращі рішення та підвищує ефективність всієї екосистеми допомоги.

3. Швидке реагування на кризові ситуації.

Війна змінює ситуацію щодня. Завдяки цифровим системам можна оперативно перенаправляти гуманітарні ресурси з одних регіонів у інші, адаптувати програми підтримки й уникати «пробілів» у покритті.

4. Можливість завчасного планування відновлення громад.

Інструменти збору та аналізу даних вже сьогодні дозволяють формувати довгострокові плани відбудови громад на основі реальних потреб, а не припущень. Це підвищує стійкість громад і дає змогу готуватися до викликів майбутнього.

5. Оперативне впровадження рішень.

Завдяки цифровим системам нові програми чи сервіси можна запускати значно швидше: від платформи для реєстрації заявок на евакуацію — до навігаторів послуг для внутрішньо переміщених осіб. Це дозволяє не втрачати час, коли він критично важливий.

І, головне, аналітика даних відкриває шлях до ефективної співпраці міжнародних, національних і локальних організацій. Партнери можуть бачити реальну картину потреб і ухвалювати рішення на основі спільних даних та створювати прозорі звіти.

Як аналітичні рішення вже працюють на практиці? 

Наразі на Сході України триває масова евакуація людей із прифронтових громад. За нашими підрахунками із Донецької та Дніпропетровської областей потрібно евакуювати найближчим часом близько 43 000 людей. Більшості із цих людей треба допомогти не просто виїхати у більш безпечний регіон країни, а і знайти тимчасове місце перебування та надати першу необхідну гуманітарну допомогу, закривши елементарні базові потреби.

Для відстежування динаміки евакуації в кожному конкретному регіоні, навантаження на транзитні центри, потоки переміщення людей по країні, координувати роботу великої кількості благодійних організацій та уникати дублювання допомоги, сьогодні ми вже маємо аналітичний інструмент — BRIDGE, за допомогою якого у режимі реального часу отримуємо необхідні дані: 

Якщо ж проаналізувати більш високорівнево, то варто розуміти, що евакуація населення — це тільки один із процесів гуманітарної екосистеми. В рамках Координаційної групи ООН в Україні, яка займається гуманітарною координацією, існує 9 гуманітарних кластерів. Ці кластери об’єднують агенції ООН, міжнародні та національні неурядові організації для координації гуманітарної допомоги. Кожен кластер відповідає за окремий напрям — від забезпечення питною водою до охорони здоров’я. Коли ми маємо змогу  отримувати аналітичні дані із кожного чи кількох кластерів, тоді ми можемо бачити потенційні можливості для перепрограмування.

Наприклад, ми відстежуємо дані щодо покриття громад продовольчою допомогою і додатково орієнтуємося на тенденції щодо евакуації, завантаженість МТП (місць тимчасового перебування) в прифронтових містах. І коли динаміка евакуації зростає, ми можемо завчасно винести питання про ухвалення перепрограмування гуманітарного покриття, його спрямування в інші локації. 

Адже ми розуміємо, що підтримка людей запланована та забюджетована партнерами в прифронтові громади зокрема, але люди звідти можуть виїхати через погіршення безпекової ситуації, тому ми маємо завчасно попередити партнерів і зробити все необхідне для того, щоб допомога «йшла за людьми», а не тільки пріоритезувалася за географією. З іншого боку, це дає змогу не втрачати фокус, і не розгалужувати надмірно процес, де злагодженість дій є надважливою. 

Чому сьогоднішні аналітичні рішення визначають стійкість громад завтра?

Вже сьогодні актуальним є і питання відновлення громад. Адже значна частина внутрішньо переміщених осіб прагнутиме повернутись додому, щойно ситуація дозволить. Це вимагає не просто точкової підтримки, потрібні продумані, довгострокові плани відновлення, які будуть готові до викликів майбутнього. Великі гуманітарні агенції працюють у рамках стратегій HNRP (Humanitarian Needs and Response Plan), які базуються на річних планах і макроаналізі. Але війна змінює реальність щогодини. І якщо вчора в конкретній громаді були люди, то сьогодні вони вже можуть масово евакуйовуватися, а, проєкт, розрахований на місяці роботи в цій самій громаді, може просто блокуватися через погіршення безпекового стану. 

Нам як сектору важливо змінити фокус: від реагування «тут і зараз» до стратегічного мислення. Планування має випереджати кризу, а не наздоганяти її. Такий підхід можливий лише за умови, якщо рішення ухвалюються на основі даних. З цією метою вже розроблена низка інструментів, які допомагають громадам будувати плани розвитку та відбудови на основі реальних потреб. Один із ключових — Інструмент оцінки спроможності сталого розвитку населених пунктів: 

Це цифрова платформа, яка акумулює дані про населені пункти. Серед основних із них:

• Описові характеристики населеного пункту.
• Демографічну ситуацію та безпекові показники.
• Логістичну доступність.
• Аналіз міської, соціальної та критичної інфраструктури.

Ці дані лягають в основу інтегрованих планів відновлення, які враховують не лише поточні потреби, а й потенціал для розвитку. Саме так, через системну аналітику  громади зможуть не просто відновитися після війни, а стати сильнішими, стійкішими та більш адаптивними до майбутніх змін. Сьогодні ми бачимо Україну як першу країну у світі, яка у відповідь на виклики війни збудує гуманітарний сектор нового покоління, заснований на даних, прозорості й партнерстві.

Автор: Богдан Матвєєв, Заступник Голови Правління БО «Координаційний Гуманітарний Центр»