Протягом понад століття армії офісних працівників були необхідною статтею витрат для ведення бізнесу. Але цьому настав кінець. Кореспондент Business Insider Акі Іто підсумовує останні новини про скорочення в Big Tech та розмірковує над тим, як розвиток штучного інтелекту спровокував кінець епохи корпоративної стабільності на міжнародному ринку ІТ-праці.

Що відбувається?

У червні генеральний директор Amazon Енді Джессі прямо заявив своїм 350 000 корпоративних співробітників: їхня кількість у найближчому майбутньому зменшиться завдяки «підвищенню ефективності» від використання штучного інтелекту.

Ця заява спричинила хвилю критики, але, як на мене, вона була чесною. Він визнав те, чого невербально сподівається досягти, ймовірно, кожен генеральний директор, що нині очолює велику команду білих комірців.

Зрештою, Джессі був не єдиним керівником, який натякнув на майбутні скорочення штату.

• У травні голова споживчого та комунального бізнесу JPMorgan передбачив, що ШІ скоротить кількість співробітників в операційному підрозділі на 10%.
• Того ж місяця генеральний директор Klarna заявив, що інвестиції компанії в ШІ вже призвели до зменшення штату на 40%.
• А керівник Ford — компанії, яка наймає десятки тисяч офісних спеціалістів, — заявив, що ШІ знищить «буквально половину» всіх робочих місць білих комірців.
• Кіан Катанфоруш, генеральний директор і засновник Workera, каже, що взагалі не хоче мати понад 80 працівників, незалежно від того, наскільки успішним стане бізнес.

Кінець епохи роздутих штатів

Не те щоб генеральні директори колись насолоджувалися витратами на зарплати чи розв’язання кадрових проблем, які супроводжують громіздкі бюрократії. Але понад сто років армії офісних працівників були необхідною умовою ведення бізнесу.

Щоб вирости з маленьких стартапів у промислових гігантів, компаніям потрібне було постійне зростання кількості HR-фахівців, бухгалтерів, маркетологів, інженерів, аналітиків і менеджерів проєктів.

Останніми місяцями ця 100-річна тенденція починає руйнуватися. Усюди, куди не глянь, ШІ допомагає невеликим командам виконувати роботу, яка раніше вимагала більшої кількості людей. І керівники починають говорити про свої великі штати — колись найбільшу конкурентну перевагу — як про неприємний пережиток минулого.

Якщо сьогоднішні корпоративні гіганти скоротять ряди, а завтрашнім ніколи не доведеться нарощувати їх взагалі, ми цілком можемо стати свідками кінця визначальної риси корпоративної Америки: мегароботодавця. Це може відкрити шлях новому поколінню гнучких компаній, які швидше впроваджують інновації, але при цьому залишать працівників обмеженими у кар’єрних перспективах та з меншою кількістю робочих місць.

Історія тектонічних зсувів на ринку праці

До промислової революції більшість американців працювали на себе як фермери або ремісники. Ті, хто цього не робив, працювали в дуже малих підприємствах — скажімо, кілька підмайстрів під керівництвом майстра-шевця. Економіка складалася з безлічі таких маленьких бізнесів.

Це почало змінюватися з появою капіталомістких галузей, таких як текстильне виробництво, яке вимагало організації великих груп людей у одного роботодавця. Потім у кінці XIX століття з’явилися залізниці. Проєкти, які реалізовувалися роками та простягалися на тисячі миль, вимагали, щоб величезна кількість працівників діяла узгоджено.

У 1930-х близько десятої частини робочої сили працювало на компанії з чисельністю щонайменше 10 000 осіб. До кінця Другої світової війни ця частка зросла до третини.

З розвитком масового виробництва найважливішими нововведеннями були не стільки технічні прориви, скільки соціальні винаходи для координації праці, щоб максимально використати нові машини. Конвеєр розбивав складну роботу на прості, повторювані, стандартизовані завдання; науковий менеджмент наголошував на важливості моніторингу, вимірювання та оптимізації роботи кожного; а багатопрофільна корпоративна структура створювала план управління громіздкими бюрократіями через чітку ієрархію.

У 1970-х частина ідеології «чим більше, тим краще» почала змінюватися. Нові підходи до менеджменту узаконили звільнення як спосіб боротьби з роздуттям штату. А з появою роботів багато робочих місць блакитних комірців зникло.

IBM-термінали та текстові процесори усунули цілу групу канцелярських ролей. Проте залишалося багато завдань, які технології не могли автоматизувати, тож компаніям усе ще потрібні були великі команди дипломованих фахівців. Навіть найтехнологічніші компанії вважали своїх людей — особливо розробників — ключем до успіху.

«Наймання чудових людей — особливо інженерів — є однією з найбільших проблем, з якою стикається будь-яка технологічна компанія, — скаржився Марк Цукерберг у 2013 році. – Наша країна не випускає стільки інженерів, скільки компанії хотіли б найняти».

Тож техногіганти наймали більше, ніж їм потрібно, щоб забезпечити собі стабільний кадровий резерв, а для залучення та утримання найкращих із найкращих вони ставилися до своїх співробітників як до богів.

Коли ці «боги» стали смертними?

9 листопада 2022 року Meta звільнила понад 11 000 працівників. З того часу майже кожна техкомпанія вчинила так само.

Спершу скорочення пояснювали надмірним наймом під час пандемії. Але через два з половиною роки звільнення тривають, а найм скоротився. Зараз дедалі більше саме ШІ стає причиною жорсткої економії.

За даними Live Data, всі техногіганти — Microsoft, Meta, Google і Salesforce — зараз мають менше працівників, ніж на піку 2022 року. Їхній CEO Дж. Скотт Гамільтон каже, що це лише початок.

Аналіз посад у Microsoft показав, що якщо автоматизувати всі завдання, які може виконувати ШІ, компанія могла б скоротити 36% робочої сили — близько 80 000 людей.

На відміну від гігантів, стартапи вже працюють із мінімумом людей. CEO OpenAI Сем Альтман навіть укладає парі, коли з’явиться перша «мільярдна компанія з однієї людини». І багато венчурних інвесторів помічають, що нові компанії збирають стартові інвестиції з удвічі меншими штатами, ніж раніше.

Чи є підстави для оптимізму?

Якщо запуск бізнесу стане дешевшим і простішим, компаній побільшає, що оздоровить економіку. Нові фірми наймають людей без великого досвіду, частіше експериментують і створюють конкуренцію гігантам. Менші компанії також можуть бути комфортнішими для працівників, бо уникають багаторівневої бюрократії, нескінченних нарад і корпоративних воєн.

Але світ зменшених роботодавців позбавить працівників стабільності та довгострокових кар’єрних шляхів, які давали великі компанії. Доведеться частіше змінювати роботу, а молодим спеціалістам буде важче отримати досвід. І якщо і великі, і малі компанії найматимуть менше, питання: куди підуть усі випускники коледжів, які довго та наполегливо вчились в надії на стабільне корпоративне майбутнє?

Зазвичай людей заспокоюють тим, що штучний інтелект, як і будь-яка інша проривна технологія до нього, зрештою створить більше робочих місць, ніж знищить. Але замовчують одну важливу деталь. На ранніх етапах промислової революції більшість інновацій просто робили роботу швидшою та дешевшою — як-от ткацький верстат, який автоматизував працю кваліфікованих ткачів, але все ще виробляв приблизно ту ж тканину. Це зробило жменьку промисловців дуже багатими, але для пересічного працівника зарплати майже не зростали протягом перших приблизно 80 років індустріалізації.

Лише пізніше — із винаходами на кшталт електрики та автомобіля, які породили абсолютно нові галузі — економічне зростання різко прискорилося, з’явилися кращі та високооплачувані роботи.

Якби друга хвиля так і не настала, ми б пам’ятали промислову революцію зовсім інакше. Більшість приросту продуктивності в довгостроковій перспективі з’являється саме завдяки тому, що людство робить абсолютно нові й раніше немислимі речі.

Однак Америка схоже застрягла у першій фазі. Керівники зосереджені на використанні ШІ, щоб виконувати ту саму роботу з меншою кількістю людей, а не застосовувати його для розв’язання проблем, які раніше були нам не під силу — тих самих проривів, що відкрили б нові напрями бізнесу та створили більше нових робочих місць, а не менше, як зараз.