У 2020 році Олександр Макарович побачив можливість: в Україні обіцяли відкрити ринок землі для іноземців. Він покликав свого університетського друга Юстуса Шмюзера запустити фонд: зібрати гроші, купити землю зараз, а в майбутньому її перепродати. «Ми пішли говорити з фондами, але наша ідея сприймалась на рівні «це що за нісенітниця?», — згадує Саша, використовуючи більш різку лексику. 

Втім, друзі не стали вішати носа і швидко знайти іншу ідею — фінтех для моряків. У наступні два роки вони залучать майже $40 млн інвестицій, а ще за два — продадуться найбільшій японській судноплавній компанії NYK Line. Деталі угоди не розкриваються, але на запитання, чи залишились інвестори задоволені, Олександр ствердно каже «дуже». 

Історія Kadmos — низка випадковостей, унікального стартап-успіху, швидкого екзиту на мільйони. Є американська мрія, а є стартап-мрія. Видається, що Олександр Макарович, співзасновник Kadmos, її прожив. Редакція Scroll.media розповідає, як це було.

Зі своїм майбутнім партнером Юстусом Саша познайомився у 2016 році, вивчаючи фінанси в відомому американському університеті MIT. Якось друзі на канікулах відправились на острів Нантакет, який відомий тим, що згадується у романі «Мобі Дік». Частину дороги юнаки проїхали на автобусі компанії Plymouth & Brockton Bus Company. «Чомусь мені дуже запала в голову ця назва і я кажу Юстусу: Plymouth & Brockton класна назва, що міг би ще робити такий бізнес? Це ж як Berkshire Hathaway, що була ткацькою фабрикою, а тепер он який гігант», — згадує Олександр. Класична розмова двох друзів про бізнес, який можна запустити разом. 

Як це завжди й трапляється — бізнес ніякий не запустили. Юстус мріяв працювати в McKinsey, Саша пішов в геймдев — був в Ubisoft та Warner Brothers, переїхав до Лондону. Поворотним моментом став ковід. «Ми підтримували звʼязок і я кажу — світ різко змінився, спробуймо щось зробити разом», — згадує підприємець. Першою трапилась вже згадана історія з українськими паями.  

Далі якимось чином друзі натрапили на берлінський фонд, який готовий був інвестувати на ранніх етапах. Ідеї продукту не було, але на дзвінок вирішили однаково вийти. Керівного партнера фонду так вразила енергія друзів, що він запропонував інвестувати $300 000 у будь-яке починання. «Ми не повірили, що гроші можуть давати просто так і вирішили поїхати в Берлін, очно на все подивитись», — розповідає Олександр. 

Вже по місцю вдалось познайомитись з іншим фондом — Atlantic Labs. Хлопців вразив засновник: він продав два свої бізнеси Nokia, запустив невеликий фонд і сказав, що інвестує перш за все в людей. Зрозумівши, що тут співпраця більш реально, вдарили по руках саме з Atlantic Labs. Залишилось вигадати ідею.

Kadmos — фінтех для моряків

Саша — родом з містечка неподалік Маріуполя. Регіон, що має вихід до моря, багатий на людей, що працюють моряками. Один з родичів нашого героя — якраз був помічником капітана на грецькому контейнеровозі. За дивним збігом обставин саме під час поїздки у Берлін цей самий родич почав розповідати, як складно у моряків влаштована виплата зарплати: купа готівки, яку потрібно якось доставити на судно, потім ховати її від піратів, відправляти, роздавати, величезна бюрократія. «Він буквально розповідав, як таскав з собою валізи готівки. А я слухав і дивувався, як це можливо у світі, де є Revolut та monobank», — розповідає засновник Kadmos.

Ідея народилась сама собою. 

Швидкий пошук показав, що це ринок на $100 млрд, який живе за правилами минулого століття. Верифікувати задум взявся Юстас — другий співзасновник. Серед його знайомих виявився чоловік, що був одним з найбільших роботодавців моряків на Шрі-Ланці. Закінчення розмови телефоном звучало приблизно так: «якщо ви позбавите мене готівки і цих проблем — я сам у вас інвестую, готовий давати гроші вже». 

Все складалось ідеально: ідея, гроші, підтвердження потреби від реального клієнта. Партнери залучили $700 000 від Atlantic Labs, вклали гроші в найм та створення першої версії сервісу. Одночасно продавали ідею іншим компаніям, кому це могло бути цікавим — і ті погоджувались один за одним. 

Тут ми зробимо паузу в історії і трохи дамо контексту, чому ідея спрацювала. 

• По-перше, чому моряки не можуть собі завести той же Revolut? Значна частина моряків з країн, з якими цей чи інший європейський банківський сервіс не працює — їх просто не під’єднають. 
• По-друге, чому просто не надсилати гроші переказом? Так робили, але є складність — великі комісії за перекази і на значних обʼємах це великі втрати, яких якраз компанії і хотіли уникнути. 
• По-третє, у моряків виплата зарплати не може відбуватись просто «один раз в місяць в офісі». За законом, вони мають мати змогу отримати свою зарплату в будь-якому місці, навіть якщо це посеред океану. Щоб це робити, компанія власник судна зазвичай скидала кошти одній людині, той окешував гроші десь в порту і потім вже роздавав по місцю. Або ж капітан міг замовити доставку готівки прямо на судно, але це вартувало до 10% від суми. Одним словом — купа додаткових комісій та видатків. 

Як стверджують у Kadmos, додатково постійно виникала ще купа проблем. Хтось міг просити готівку, щоб піти погуляти в порту зупинки, це потрібно було затверджувати з бухгалтером. Покупки на судні, якісь інші витрати. «Це просто маса паперів, узгоджень, грошей і головний біль для тих, хто цим займався», — розповідає Олександр. Ідея ж його з партнером продукту була проста — спростити все до максимум. 

Kadmos — це по суті звичний українцям фінансовий сервіс в смартфоні. Моряк подає заявку, проходить перевірку, і отримує цифровий гаманець. Компанія надсилає туди зарплатню, яку моряк міг зняти в будь-якому банкоматі по всьому світу. Для компаній, що наймають велику кількість моряків з різних країн світу, це уніфікація — у всіх однаковий сервіс, а не тисяча різних банків з Філіппін, України, Греції і так далі. 

«Чому з нами хотіли працювати? Наприклад, Філіппіни — номер один за кількістю моряків. Там не працює Revolut, їм не видає картки Wise, переказати туди кошти через SWIFT — одна з найвищих комісій. Ми змогли зробити так, що моряк з Філіппін отримав цифровий гаманець і міг нормально ним користуватись. Це ж стосується Шрі-Ланки, Індонезії, Індії та інших країни», — пояснює Олександр. 

Екзит за 4 роки 

Практично одразу зі стартом роботи команда подає заявку в Y Combinator і проходить відбір. YC — легендарне місце, мрія багатьох стартапів. Ця мрія була і у Юстуса та Саші. Перший інвестор наполіг відмовитись: навіщо йти в акселератор, коли все летить? Зійшлись на тому, що відмовляться від YC, якщо вийде швидко залучити наступний раунд. 

На фандрейз пішло…. 5 тижнів. Рівно через стільки американський фонд Addition вклав понад 8 млн євро. Насправді такі швидкі інвестиції показали, що продукт, який створювали двоє друзів, має попит: на момент seed-раунду був готовий лише прототип. 

Далі історія вражає ще більше: коли в пресі зʼявились новини, що Kadmos залучив 8 млн євро, британський фонд Blossom Capital надіслав пропозицію: давайте раунд А очолимо ми. На все про все пішло 4 місяці, з лютого по червень 2022 року. Команда залучила ще 29,5 млн євро. 

Менш ніж за рік партнерам вдалось залучити під $40 млн від інвесторів з усього світу на продукт, що лише розвивався. Сьогодні важко уявити, що це можливо зі стартапом, де немає штучного інтелекту. 

Далі — стрімкий розвиток. Один за одним до Kadmos долучаються великі клієнти, компанії, що оперують сотнями суден, загалом — понад 15 000 моряків. На фоні загальної кількості у близько 2,5 млн моряків глобально — капля в морі. Але з кожним місяцем ця «капля» ставала більшою, Kadmos на середину 2025 року використовувало вже 40 великих клієнтів. 

Вже наприкінці 2024 року до Олександра та Юстуса почали звертатись з пропозицією продати бізнес. Ніхто не поспішав з екзитом, але й відмовлятись не стали: і інвестори, і засновники, усім охочим прямо сказали — від розмов до діла, надсилайте свої пропозиції. Паралельно команда стартапу сама написала компаніям, які потенційно могли стати покупцями. 

«На березень 2025 року у нас були всі пропозиції на руках. Вирішили, що далі йдемо з NYK Line», — розповідає Саша. Протягом другого кварталу провели due diligence, у червні підписали папери, у липні закрили угоду. Через позицію NYK Line сторони деталі угоди не розкривають. 

Команда з 35 людей, а також двоє співзасновників, залишаються у проєкті далі. «Ми продовжуємо працювати як і раніше, немає обмежень чи необхідності щось змінювати, все було як і раніше. По суті ми далі стартап, але великий гравець допоможе нам з продажами та масштабуванням», — пояснює Олександр. Практично вся команда працює в Берліні або в Лондоні. Переїжджати до Японії також не було потрібно. 

В результаті, ідея, запуск, інвестиції і екзит — менш як за 4 роки. Друзі, які хотіли спробувати себе у бізнесі, таки реалізувати мрію багатьох. Що правда, компанію так і не назвали Plymouth & Brockton. Але все ще попереду: хлопцям лише трохи за 30, а стартовий капітал для нових починань, звʼязки з фондами і класний кейс — вже є.