Стриманий оптимізм: що відбувається з M&A та інвестиціями в Україні
Ірина Руденко, керівниця M&A напряму у Львівському IT Кластері, підготувала для Scroll.media колонку з власними думками про M&A в Україні.
Говорити про інвестиції та M&A в Україні – складно. Не лише через війну, а й через саму природу угод. Більшість із них є закритими, конфіденційними, без публічних сум і часто без офіційних публікацій. Саме тому будь-яка аналітика українського інвестиційного ринку – це робота з неповними даними, припущеннями та значною часткою ручного збору інформації. І тим ціннішими є системні огляди, які намагаються зібрати цю картину воєдино – зокрема аналітика, яку готують AVentures Capital, InVenture, а також інші дослідники ринку.
Падіння, яке було неможливо ігнорувати
До повномасштабного вторгнення український технологічний ринок демонстрував стабільне зростання.
- У 2021 році загальний обсяг інвестицій та M&A-угод сягав $832 млн.
- У 2022 році ринок обвалився у 3,6 раза – до приблизно $234 млн. Це було різке, болісне падіння, яке відобразило не лише військові ризики, а й глобальну зупинку капіталу, релокацію команд і переоцінку ризиків інвесторами.
Повільне, але реальне відновлення
Попри все, український ринок не завмер. За підсумками 2025 року, за різними оцінками, загальний обсяг інвестицій та угод сягнув близько $498 млн. Це все ще значно нижче довоєнних показників, але вже чіткий сигнал відновлення. Важливий нюанс: це відновлення нерівномірне.
Найбільший внесок у зростання зробив сектор Defence Tech, який став критично важливим для країни та одночасно привернув увагу міжнародних фондів, урядів і стратегічних партнерів. Саме тут з’являються нові компанії, нові моделі фінансування та нетипові для класичного венчурного ринку угоди.
Великі угоди як сигнали довіри
Навіть у воєнний період відбулися угоди та раунди, які стали маркерами довіри до українських бізнесів із глобальними амбіціями.
Серед них – раунди Preply, HOLYWATER, Headway, подальший розвиток та оцінка monobank, а також масштабне non-dilutive фінансування, залучене Grammarly.
Ці кейси важливі не лише через цифри. Вони показують, що компанії з українським корінням залишаються конкурентними на глобальному ринку капіталу.
Внутрішній M&A як нова реальність
Якщо подивитися на M&A-статистику глибше – зокрема на оцінки InVenture та інших аналітиків – стає очевидно, що ключовим драйвером українського M&A-ринку залишаються внутрішні інвестори.
Лише у 2025 році внутрішні інвестори закрили 81 угоду, що становить близько 65% від загальної кількості, а їх сукупна вартість сягнула приблизно $1,1 млрд, або понад 80% загального обсягу ринку.
Ця структура є прямим відображенням адаптації українського капіталу до умов війни. Локальні інвестори краще розуміють ризики й можливості, готові працювати з реструктуризованими, недооціненими або distressed-активами та мислять у довшій перспективі.
Фактично ми спостерігаємо ринок, де:
- українські компанії купують українські компанії;
- відбувається внутрішня консолідація;
- угоди часто стримані за чеком, але стратегічні за логікою.
Натомість міжнародні M&A-угоди у класичному розумінні залишаються обмеженими – за винятком Defence Tech, який функціонує за окремою, глобальною логікою попиту та капіталу.
З власної практики можу додати практичний кейс. Ми працювали з ІТ-сервісними компаніями, які на старті розглядали виключно міжнародних покупців як єдиний можливий сценарій угоди. Формально такі інвестори були – комунікація велася, інтерес декларувався. Але на практиці ми часто стикалися або з нижчими, ніж очікувалося, оцінками, або з істотними розбіжностями щодо структури угоди, термінів закриття та подальших стратегічних кроків після транзакції.
У результаті фаундери свідомо переглянули свою початкову стратегію й почали розглядати внутрішніх, українських покупців, хоча на початку цього сценарію взагалі не допускали. Це рішення було не ідеологічним, а суто практичним – заснованим на реальних умовах ринку.
Фактично ринок сам підтвердив цю зміну підходу. Інвестори є, діалог із ними триває, але він став значно більш прагматичним і зваженим. І саме в такій логіці сьогодні все частіше ухвалюються M&A-рішення в Україні.
2026 рік: стриманий оптимізм
Особисто я б назвала 2026 рік стримано оптимістичним.
Зацікавленість у ринку ІТ-сервісних компаній є, але сьогодні вона проявляється насамперед не у класичних фінансових інвестиціях, а у стратегічних угодах. Йдеться про сценарії, де одні купують інших для посилення своїх позицій по вертикалі чи горизонталі, розширення експертизи, клієнтської бази або технологічних можливостей у конкретних індустріях.
Комунікація з потенційними покупцями триває, однак вона стала значно стриманішою.
Водночас ринок залишається обережним:
- фокус на profitability, а не на зростанні за будь-яку ціну;
- довші due diligence та складніші переговори;
- менші мультиплікатори;
- більше партнерських і стратегічних сценаріїв.
Можливо, саме це сьогодні є здоровим станом для українського M&A та інвестиційного ринку. Не швидке зростання, а поступове відновлення. Не гучні заголовки, а системна робота. Не ілюзії, а реалістичний погляд на майбутнє.
Авторка: Ірина Руденко, керівниця M&A напряму у Львівському IT Кластері
Стриманий оптимізм: що відбувається з M&A та інвестиціями в Україні
Ірина Руденко, керівниця M&A напряму у Львівському IT Кластері, підготувала для Scroll.media колонку з власними думками про M&A в Україні.
Говорити про інвестиції та M&A в Україні – складно. Не лише через війну, а й через саму природу угод. Більшість із них є закритими, конфіденційними, без публічних сум і часто без офіційних публікацій. Саме тому будь-яка аналітика українського інвестиційного ринку – це робота з неповними даними, припущеннями та значною часткою ручного збору інформації. І тим ціннішими є системні огляди, які намагаються зібрати цю картину воєдино – зокрема аналітика, яку готують AVentures Capital, InVenture, а також інші дослідники ринку.
Падіння, яке було неможливо ігнорувати
До повномасштабного вторгнення український технологічний ринок демонстрував стабільне зростання.
- У 2021 році загальний обсяг інвестицій та M&A-угод сягав $832 млн.
- У 2022 році ринок обвалився у 3,6 раза – до приблизно $234 млн. Це було різке, болісне падіння, яке відобразило не лише військові ризики, а й глобальну зупинку капіталу, релокацію команд і переоцінку ризиків інвесторами.
Повільне, але реальне відновлення
Попри все, український ринок не завмер. За підсумками 2025 року, за різними оцінками, загальний обсяг інвестицій та угод сягнув близько $498 млн. Це все ще значно нижче довоєнних показників, але вже чіткий сигнал відновлення. Важливий нюанс: це відновлення нерівномірне.
Найбільший внесок у зростання зробив сектор Defence Tech, який став критично важливим для країни та одночасно привернув увагу міжнародних фондів, урядів і стратегічних партнерів. Саме тут з’являються нові компанії, нові моделі фінансування та нетипові для класичного венчурного ринку угоди.
Великі угоди як сигнали довіри
Навіть у воєнний період відбулися угоди та раунди, які стали маркерами довіри до українських бізнесів із глобальними амбіціями.
Серед них – раунди Preply, HOLYWATER, Headway, подальший розвиток та оцінка monobank, а також масштабне non-dilutive фінансування, залучене Grammarly.
Ці кейси важливі не лише через цифри. Вони показують, що компанії з українським корінням залишаються конкурентними на глобальному ринку капіталу.
Внутрішній M&A як нова реальність
Якщо подивитися на M&A-статистику глибше – зокрема на оцінки InVenture та інших аналітиків – стає очевидно, що ключовим драйвером українського M&A-ринку залишаються внутрішні інвестори.
Лише у 2025 році внутрішні інвестори закрили 81 угоду, що становить близько 65% від загальної кількості, а їх сукупна вартість сягнула приблизно $1,1 млрд, або понад 80% загального обсягу ринку.
Ця структура є прямим відображенням адаптації українського капіталу до умов війни. Локальні інвестори краще розуміють ризики й можливості, готові працювати з реструктуризованими, недооціненими або distressed-активами та мислять у довшій перспективі.
Фактично ми спостерігаємо ринок, де:
- українські компанії купують українські компанії;
- відбувається внутрішня консолідація;
- угоди часто стримані за чеком, але стратегічні за логікою.
Натомість міжнародні M&A-угоди у класичному розумінні залишаються обмеженими – за винятком Defence Tech, який функціонує за окремою, глобальною логікою попиту та капіталу.
З власної практики можу додати практичний кейс. Ми працювали з ІТ-сервісними компаніями, які на старті розглядали виключно міжнародних покупців як єдиний можливий сценарій угоди. Формально такі інвестори були – комунікація велася, інтерес декларувався. Але на практиці ми часто стикалися або з нижчими, ніж очікувалося, оцінками, або з істотними розбіжностями щодо структури угоди, термінів закриття та подальших стратегічних кроків після транзакції.
У результаті фаундери свідомо переглянули свою початкову стратегію й почали розглядати внутрішніх, українських покупців, хоча на початку цього сценарію взагалі не допускали. Це рішення було не ідеологічним, а суто практичним – заснованим на реальних умовах ринку.
Фактично ринок сам підтвердив цю зміну підходу. Інвестори є, діалог із ними триває, але він став значно більш прагматичним і зваженим. І саме в такій логіці сьогодні все частіше ухвалюються M&A-рішення в Україні.
2026 рік: стриманий оптимізм
Особисто я б назвала 2026 рік стримано оптимістичним.
Зацікавленість у ринку ІТ-сервісних компаній є, але сьогодні вона проявляється насамперед не у класичних фінансових інвестиціях, а у стратегічних угодах. Йдеться про сценарії, де одні купують інших для посилення своїх позицій по вертикалі чи горизонталі, розширення експертизи, клієнтської бази або технологічних можливостей у конкретних індустріях.
Комунікація з потенційними покупцями триває, однак вона стала значно стриманішою.
Водночас ринок залишається обережним:
- фокус на profitability, а не на зростанні за будь-яку ціну;
- довші due diligence та складніші переговори;
- менші мультиплікатори;
- більше партнерських і стратегічних сценаріїв.
Можливо, саме це сьогодні є здоровим станом для українського M&A та інвестиційного ринку. Не швидке зростання, а поступове відновлення. Не гучні заголовки, а системна робота. Не ілюзії, а реалістичний погляд на майбутнє.
Авторка: Ірина Руденко, керівниця M&A напряму у Львівському IT Кластері
