Падіння Cloudflare привело до того, що майже півдня десятки тисяч сайтів, в тому числі і в Україні не працювали: це втрачені заробітки, неоформлені замовлення, менше переглядів, хтось не зміг користуватись послугами. Видання Bloomberg намагається розібратись, чому сьогодні інтернет падає так часто через збій всього лише одного сервісу: нагадаємо, зовсім недавно все лежало через проблеми в AWS. Редакція Scroll.media підготувала скорочений переклад.

Для більшої частини світу більше фактично не існує поняття «бути офлайн». Інтернет лежить в основі глобальної фінансової та споживчої екосистеми, забезпечуючи миттєву комунікацію та транзакції. Попри те, що система є невіддільною частиною величезної кількості людської активності, вона також є крихкою: збої коштують мільярди доларів і створюють величезні незручності, коли частина системи перестає працювати.

У 2025 році широкомасштабні відключення відбуваються на регулярній основі; технічні збої у великих провайдерів вебінфраструктури вимикали сервіси для мільйонів користувачів.

Одне 15-годинне відключення в дата-центрах Amazon у жовтні заблокувало британським дітям доступ до ігрової платформи Roblox, зупинило працівників від участі в Zoom-дзвінках та змусило чергових інженерів в Індії скасувати плани на релігійне свято Дівалі. У середині листопада збій у компанії Cloudflare, що займається веббезпекою, «поклав» низку сайтів, включно з ChatGPT, транспортною агенцією штату Нью-Джерсі та платформою X.

Може здатися дивним, що проблема в одного провайдера може запустити настільки масштабний каскад наслідків. Причина полягає в тому, як інтернет еволюціонував з моменту створення, а також у скороченнях витрат і компромісах заради ефективності, на які йшли компанії, чиїми сервісами користуються мільйони людей.

Як користувачі отримують доступ до інтернету?

Коли користувач у Великій Британії вводить google.com на своєму телефоні або комп’ютері, це запускає складний, хоча й блискавично швидкий набір процесів. Усі пристрої — телефони, ПК, сервери — що підключені до інтернету, мають ідентифікатори, що називаються IP-адресами, і використовують систему доменних імен, або DNS, щоб знаходити та взаємодіяти один з одним. Тим часом вебсайти та застосунки, такі як Google, складаються з пакетів даних, що містять текст, зображення та функціональні елементи.

Щоб завантажити Google, пристрій користувача надсилає запит на ці пакети даних через Wi-Fi, LTE або кабельне підключення. Запит проходить через фізичну інфраструктуру — маршрутизатори, кабелі, комутатори, регіональні дата-центри та, можливо, підводні кабелі — поки не потрапить на правильний сервер Google. Цей сервер, розташований у дата-центрі разом із сотнями тисяч інших серверів Google, опрацьовує запит і повертає відповідні пакети даних користувачеві через ті ж глобальні інфраструктурні мережі.

Відключення можуть статися, коли щось ламається на будь-якій ділянці цього з’єднаного ланцюга. І значною причиною того, чому відключення зараз набувають такого масштабу, є зростання хмарних обчислень.

Чому відключення зараз відчуваються настільки руйнівними?

Великі зміни в тому, як працює інтернет, пов’язані з тим, де зберігаються дані та інфраструктура. У 1990-х і на початку 2000-х років будь-яка компанія, яка мала власний вебсайт, ймовірно, мала власні сервери у своїх офісах або штаб-квартирі — тобто on-premises. Або вона орендувала сервери в іншої компанії, але все одно управляла апаратним забезпеченням та програмним забезпеченням самостійно. На рівні окремого користувача все, що стосувалося комп’ютера, також передбачало локальне зберігання інформації: музика, фотографії, файли — усе зберігалося на жорстких дисках. Будь-який збій міг зіпсувати один файл, але не впливав на інших користувачів.

Хмарні обчислення стали мейнстримом після того, як Amazon — передусім відома як компанія онлайн-ритейлу — усвідомила, що її інженери витрачають надмірну кількість часу, розв’язуючи ті самі інфраструктурні проблеми та проблеми зі зберіганням даних. Amazon створила спільну інфраструктуру, щоб зменшити це навантаження, а потім зрозуміла, що цю концепцію можна застосувати до значної частини інтернету.

Ідея швидко набула обертів, і тепер більшість інтернет-користувачів і бізнесів так чи інакше залежать від хмарних обчислень. Після Amazon Web Services свої хмарні сервіси запустили Microsoft та Google, і ці три технологічні компанії стали домінантами на глобальному ринку.

На практиці це означає експлуатацію мільйонів серверів у дата-центрах. Вони зазвичай організовані в «регіони» — окремі кластери серверних ферм, що обслуговують конкретну країну або територію. Деякі регіони можуть обробляти більше трафіку, а отже, їхній збій має непропорційно великий вплив. Деякі компанії можуть мати регіональні залежності, про які вони навіть не здогадуються, що призводить до відмов сервісів через збій у регіоні, який формально не входить до їхнього покриття.

Жовтневий збій AWS був спричинений помилкою в одному з ключових сервісів, що викликало каскад відмов і вимкнуло низку великих сайтів і сервісів.

Оскільки інтернет — це не лише пакети даних, а й фізична інфраструктура, причини можуть бути різними:

— програмна помилка,
— перегрів дата-центру,
— пошкоджений кабель.

І дивно, що система не падає частіше.

Чому AWS, Microsoft Azure та Google Cloud настільки важливі?

У Великій Британії, наприклад, AWS і Azure контролюють понад 70% ринку хмарних обчислень. Це результат ранньої експансії, домінування Microsoft у корпоративному секторі та величезних фінансових ресурсів цих компаній.

Але залежність від кількох домінантів має наслідки. Відключення одного провайдера може вимкнути великі частини інтернету.

Гіпермасштабні хмарні компанії також критикують за бізнес-практики, які ускладнюють вхід нових гравців на ринок і перехід клієнтів до інших хмарних провайдерів. Технологічна інфраструктура кожного хмарного сервісу різна, тому перехід коштує дорого. Інженери хмарних систем часто проходять сертифікацію під конкретного провайдера, що також підвищує витрати на диверсифікацію.

Що може піти не так у великих хмарних сервісів?

Одна з причин популярності великих хмарних провайдерів — їхня загальна надійність. Хмарні обчислення — частина їхнього бізнесу, що швидко зростає, і компаніям вигідно тримати сервіси стабільними.

Але це не враховує дедалі більшої взаємопов’язаності технологічних сервісів, особливо коли кілька компаній домінують у різних шарах інфраструктури.

Наприклад, CrowdStrike не є інфраструктурним гігантом, але є домінантом у кібербезпеці. Її популярність означає, що її рішення працюють на мільйонах систем Windows — часто у критично важливих операціях великих організацій. Коли в липні 2024 року компанія випустила помилкове оновлення через хмарний механізм, це миттєво викликало «синій екран смерті» на мільйонах комп’ютерів. Це не був збій хмари, але одночасність поширення через хмару паралізувала мільйони машин одночасно.

Що компанії можуть зробити для захисту від ризику відключень?

Найважливіше — думати про план дій у разі збою заздалегідь. Це може означати:

• витрати на резервні сервіси, якщо основний регіон виходить з ладу;
• адаптацію інфраструктури для підтримки резервних «домашніх» серверів для критично важливих сервісів;
• тестування сценаріїв масштабних відмов.

Решта користувачів під час великого збою зробити багато не може, хіба зачекати, поки хмарний провайдер усуне проблему. А ще відійти від екрана, торкнутися трави та замислитися над тим, наскільки складна інфраструктура зазвичай працює бездоганно.