Найбільшому сайту для пошуку роботи Work.ua скоро виповниться 20 років: його запустили у 2006 році Артур Міхно та Андрій Боровик. Вони дружили ще зі школи, згодом запустили студію для створення сайтів «Реактор», з якої і виріс Work.ua. Людиною, що представляла компанію у публічній площині, завжди був Міхно, Боровик цьому не заперечував.

«Мені здається, це моє друге інтервʼю в житті», — каже він під час розмови, наче намагаючись пояснити свої небагатослівні відповіді. 

У 2024 році Андрій продав свою долю, яку придбали його партнер Артур Міхно, та дійсні акціонери — польська Grupa Pracuj та співзасновник українського Jooble Роман Прокофʼєв. Суму угоди Боровик не розкриває, але мова, очевидно, про мільйони доларів.   

Причина, за якою Боровик вийшов з компанії, має особистий характер: розлучення. Як оцінити долю у компанії, яка належала підприємцю? «Був лише один варіант – продати свою частину», — каже він. Віддати частину акціями чи будь-які інші формати — не були релевантними. Процес поділу майна закінчився недавно, весь цей час Боровик не хотів коментувати ситуацію, тому на момент виходу з компанії причини не розкривались. Редакція Scroll.media розповідає про це зі згоди героя матеріалу. «Хочу, щоб все було прозоро і без зайвих здогадок», — пояснив він своє рішення.

Після укладання угоди про продаж частки тепер вже колишній співвласник Work.ua ще кілька місяців попрацював у компанії та в травні 2025 року остаточно вийшов з бізнесу і розвиває два інші проєкти. Редакція Scroll.media розповідає історію підприємця.

Насправді Work.ua міг би й не трапитись, якби юні Артур та Андрій були менш амбітними. Сайт вирішили запускати, коли побачили, що вперлись у стелю зі своїм власним бізнесом — компанією «Реактор», що створювала сайти. «Ми вже просто дзвонили компаніям і питали: «а чи не потрібен вам сайт?», — згадує Андрій початок нульових. В якийсь момент партнери побачили можливість: створити сайт не для когось, а для себе. 

Перший складний період почався незадовго після старту, коли на світ впала перша велика криза нового тисячоліття — після обвалу іпотечного ринку і, як наслідок, банківського сектору у США. «Ми могли дзвонити у компанію, питати, де рекрутер Валентина Петрівна, а її вже звільнили. Все сипалось», — згадує Боровик. Втім, бізнес встояв. 

Ролі партнерів розділились самі собою: Артур став публічним, розповідав про компанію, продукт, вигадував промоідеї, тоді як Андрій навіть у розмові називає себе «вебдизайнером». Всім було комфортно, тому суперечок ніколи не було.

«Важливим компонентом нашого партнерства було те, що ми не міряли, хто більше зробив. Як це можна зробити, якщо ми робимо різні речі?» — уточнює підприємець.

Непублічність Боровика підкріпилась переїздом до Британії у 2011 році. Він не приховує, що причиною стала тогочасна влада на чолі з проросійським Януковичем. «Одна справа, коли я розвивав бізнес і був наче сам у своїй бульбашці. Але тоді у мене народилась перша дитина і я все більше стикався з державою навколо. Тоді й вирішив, що хочу ростити дитину в іншій країні», — пояснює Боровик. 

На роботу це не вплинуло: партнери мали різні ролі, Боровик часто приїздив до України, компанії вдавалось зберігати лідерські позиції. Завдяки чому? «Коротка відповідь — ми першими впроваджували інновації у цьому сегменті на ринку України, це дозволяло залучати користувачів. А Артур — ще й майстер промо: уяви, що в якийсь момент наш банер був на сайтах конкурентів», — згадує Боровик, скромно додаючи: все не завжди йшло добре, на початках сайт часто падав від напливу користувачів і пошук рішень для технічних проблем вимагав чимало часу.

Довгий час за кордоном та віддалена робота дозволили уникнути проблем організації роботи під час ковіду: Work.ua знав про ремоут майже 10 років.

Релокація в Британію не вплинула і на позицію компанії: засновники підтримували Революцію гідності, а після початку повномасштабного вторгнення почали допомагати силам оборони України та виступили проти роботи з компаніями, які не вийшли з росії. З лютого 2024-го по серпень 2025-го компанія передала на підтримку ЗСУ 232 млн гривень.

У 2017 році на ринку трапилась незвична подія: стало відомо, що Work.ua та його запеклий конкурент, Robota.ua, обмінялись долями. Кожна з команд залишилась мажоритарним акціонером бізнесу. В Україні Robota.ua ще з 2006 року контролює польська група Grupa Pracuj, яка по суті і стала акціонером «Ворка». У 2024-му, Grupa Pracuj збільшила свою частку в Work.ua в тому числі внаслідок виходу Боровика з бізнесу. 

Як розповідає Андрій, за час роботи вони з Міхно отримували велику кількість пропозицій про інвестиції чи продаж бізнесу. Grupa Pracuj — лідер польського ринку, публічна компанія, яка прагнула збільшити масштаб бізнесу в тому числі в Україні. Партнерам залишати бізнес не хотілось, тому довго від угод вони відмовлялись. Що змінилось 7 років тому? Боровик пояснює це так: «З однієї сторони, ми не хотіли втрачати контроль над компанією, з іншої — нам було цікаво розвивати ринок. Пропозиція по обміну долями з Robota.ua залишала можливість для конкуренції і водночас впливала на весь сегмент ринку. Тому ми погодились». Міхно до сьогодні залишається мажоритарним акціонером Work.ua та контролює роботу компанії. 

Після виходу з основного бізнесу Боровик залишив собі два інших проєкти, які рідко асоціювались з ним та Міхно, і водночас розвивались під крилом їхньої першої компанії — «Реактора». Мова про український освітній портал Education.ua та сервіс навчання друку Ratatype.com, що немає локальної привʼязки. Перший зʼявився у компанії майже 16 років тому, причина — поруч з роботою завжди йде освіта, тому Education.ua був доповненням Work.ua. Водночас Ratatype створювали як глобальний сервіс, котрий виник як власна потреба: Боровик купив ноутбук без гравіювання українських літер і хотів навчитись швидко друкувати не виглядаючи кожну букву на клавіатурі. 

Загалом у двох бізнесах сьогодні залучено 14 людей, за словами Боровика — дві компанії заробляють самі на себе і не потребують його власних ресурсів: справи в Education.ua трохи важчі через освітню кризу в Україні — дітей меншає. Водночас Ratatype генерує додатковий прибуток і є впевненість, що це може перетворитись на великий бізнес: такі тренажери — часта історія освітніх закладів, оскільки клавіатура сьогодні — замість ручки. Потенціал, певний підприємець, на мільйони доларів. 

«Зараз я маю час для того, щоб повністю сфокусуватись на цих двох бізнесах і взятись за їхнє масштабування. Останні два роки — це угоди, документи, власні справи, які забирали багато сил та енергії. Тепер я можу приділити час бізнесу», — ділиться Боровик. 

Насамкінець, ставлю питання, яке, напевно, хвилює багатьох підприємців: які відчуття, коли ти йдеш з бізнесу, що є лідером у своєму сегменті, де залучені сотні спеціалістів, у значно менші проєкти з командою на десяток людей? 

«Відповідь полягає у тому, що моя амбіція — це не обовʼязково команда на 200 людей і щось величезне. Зараз я маю команду однодумців, класну атмосферу, де ми швидко можемо щось робити та створювати. Я називаю ці проєкти стартапами, хоч їм вже по 10+ років, але відчуваю їх зараз саме такими. Головне — я роблю те, що мені до душі», — пояснює Боровик.