Реліз Hollow Knight: Silksong став тою самою казковою геймдев-історією, коли студія з трьох людей за сім років зробила оригінальну, гарну та якісну гру, без бажання збити з гравців зайві гроші (її продавали по $20), і в нагороду отримала шалений комерційний успіх: більше 4 млн проданих копій за перші тижні, лише на Steam заробивши $52 млн. І в цьому немає нічого дивного: Silksong, як і її попередниця, Hollow Knight, зроблена з любов’ю, і це стає очевидно, якщо хоч трохи зануритись у її чарівний, химерний та небезпечний світ.

Тож чим ця гра особлива, і чи варто в неї грати?

Сходження жучиного королівства

Silksong — це довгоочікувана друга частина популярної інді-гри Hollow Knight про пригоди милого жучка-порожнього лицаря та інших комашок від австралійської студії Team Cherry. Перша гра вийшла 2017 року, розійшлася у кількості 15 млн копій та здобула культовий статус і віддану фанбазу. 

Слово «культовий» тут не є ані перебільшенням, ані метафорою: фанати б’ють собі тату з головним героєм — порожнім лицарем, печуть на честь його печивко і п’ють ранкову каву з горня, прикрашеного його портретом.

Перша гра, якщо узагальнювати, викликала у геймерів дві реакції: бажання вгатити геймпад у стіну і більш ніколи не запускати ігри або взяти відпустку на роботі, щоб тижнями блукати по лабіринтах з жуками.

Hollow Knight спочатку видається милою грою про симпатичних комашок, що топотять маленькими лапками по своїх справах темними тунелями жучиного королівства. Але принадливість її для гравців — тієї ж природи, що і, скажімо, мультик Happy Tree Friends. 

Це — гра в жанрі «метроідванії» (від Castlevania та Metroid), тобто, action-adventure-двомірний платформер із великою картою, складними босами і системою прокачки. За «зручністю» та привабливістю для гравця цю гру можна прирівняти до музею середньовічних тортур, де всі девайси можна протестувати на собі: «Дуже боляче і некомфортно, але давайте прийдемо ще?». Це — досить складна гра, що постійно вимагає уваги, відточених рефлексів та випробовує терпіння. 

І хай як це дивно, але ті, хто пройшов крізь біль і страждання першої гри, захотіли добавки, і чекали на другу частину — Silksong — з надією та сумом. Адже реліз її не те, щоби переносили, а взагалі якось не оголошували. Гравці у відчаї шукали бодай найменшого натяку в соцмережах студії та у оглядах ігрових блогерів. Довкола дати її виходу роїлась десь та сама кількість жартів та мемів, що свого часу — про другу частину «Сталкера», або й навіть Half-Life 3. 

Тож коли Silksong вийшла 4 вересня 2025 року, майже без маркетингу та «розігріву», її розгрібали з полиць з такою швидкістю, що сервери Steam, Nintendo та інших майданчиків обвалилися у перші години. 

Геймплей, боси, механіки та інші бісячі штуки

Що взагалі відбувається у цій грі і хто всі ці жуки? Головний герой першої гри, порожній лицар, був крихітним, але рішучим та мужнім жучком, що, як і водиться лицареві, бігав лабіринтами, шукав скарби, бився із монстрами та рятував світ. Насправді історія Hollow Knight — набагато темніша, заплутаніша і цікавіша, але ми не хочемо публікувати спойлери.

Головна героїня другої частини, комашка (чи павук?) на ймення Хорнет, одягнута у червону сукню-дзвіночок та озброєна смертоносною голкою, робить фактично те саме: досліджує світ, когось рятує, когось вбиває, комусь грає сумну мелодію на шовкових струнах своєї зброї.

Карта у Hollow Knight була заплутана і величезна. Карта у Silksong — помітно більша. Гра графічно — неймовірно гарна, тут більше локацій, біомів, мобів, механік, квестів і, само собою, босів. Вона зачаровує і водночас дуже бісить. Чому?

Типовий досвід бою з босом:

З перших днів після релізу гравці ділилися враженням про те, що Silksong — сильно складніше першої (і так непростої у проходженні) гри. За словами самих розробників, Хорнет від початку — сильніше та швидше порожнього лицаря, тож для неї приготували складніші випробування. 

За результатами кількох десятків годин, проведених у грі можемо підсумувати основні відмінності від першої частини, а також визначити, чи справді Silksong — така неможливо складна, як про це кажуть: 

• У порожнього лицаря був цвях-меч, амулети і магія. У Хорнет — арсенал трохи більший, плюс розробники додали можливість міняти стилі бою (знаки). Різні комбінації інструментів, амулетів та стилів дають більше гнучкості в стилі гри. До того ж, на відміну від лицаря Хорнет використовує шовк (павуче павутиння) для магії, а також для лікування. З лікуванням, до речі, пов’язане перше «покращення»: Хорнет може відновлювати по кілька життів за раз, окрім того, лікуватися можна де завгодно, зокрема у стрибку у повітрі над оскаженілим босом. Лицареві для того потрібна була тверда поверхня, багато гравців бісило, коли спробу лікування тут же переривала атака боса або ефект середовища. 
• Інша наболіла історія — ігрова валюта. У першому Hollow Knight лицар після смерті губив усе накопичене багатство і часто мусив бігти за ним, якщо доведеться (і якщо нема під рукою гнилих яєць) у інший кінець карти. Хорнет, по-перше, не мусить щоразу битися з душею, щоб отримати свої кревні гроші назад, по-друге, може збирати ігрові гроші (намистинки) у низку чоток, тоді вони не губитимуться під час смерті персонажа. 
• Хорнет — швидша, маневровніша, вміє бігати з прискоренням і може отримати амулет, що зробить її ще прудкішою. 
• Паркур крізь шипи та інші цікаві інтер’єрні рішення, який у першій грі доводив до сказу, тут трошки спрощений. Наприклад, Хорнет вміє чіплятися за стіни і висіти на них (а не сповзає по стіні одразу, як лицар). Йдеться про якусь долю секунди, але в цій серії ігор доля секунди — це грань між життям та смертю персонажа. Є амулет, який дозволяє висіти на стіні скільки завгодно. З іншого ж боку, платформінг тут важчий через те, що в Хорнет є більше інструментів, щоб проскакувати лаву, шипи, отруйні калюжі, мороз. Типовий (не найважчий) платформінг у цій грі виглядає так:

• Більш комфортно (щодо босів) розташовані лавочки, які водночас є і місцем, де персонаж відновлює втрачені життя, і записує збереження гри. Рідше трапляються випадки, коли після смерті на арені з босом треба бігти через півкарти, щоб спробувати знову. 

Чому ж тоді гравці вважають, що Silksong — складніша за першу гру? Підстави для цього є:

• Подвійна шкода (дамаг). Якщо в першій грі дуже рідкісні моби знімали з лицаря по 2 життя (маски) за один удар, в Silksong кожна муха може знести з вас дорогоцінні два здоров’я. Одній групі фанатів це не сподобалось настільки, що вони випустили мод, який прибирає подвійну шкоду. Інша група фанатів зауважила, що це неспортивно, і випустила свій мод, який впроваджує потрійну шкоду. 
• Складніші механіки бою. Оскільки в Хорнет більше можливостей, то і запитують з неї більше. Навіть з рядовими мобами доведеться битися як з мінібосами, це вимагає від гравця більшої скоординованості та продуманості своєї стратегії. 
• «Паркур» або ж платформінг також вимагає більшого контролю. У цій грі на персонажа чекає багато прекрасних місць по типу закрученого лабіринту з шипів, який ти пролітаєш на останньому здоров’ї лише, щоб приземлитись на крихітній платформі, яка тут же розчиниться у лаві. 

Підсумовуючи, щось стало легше, десь стало складніше. Загалом світ Silksong — агресивніший і вибагливіший до гравця. Також, ця гра частіше знущається з гравця, передбачуючи його реакції, але це, так би мовити, частина її шарму. «Чому ця гра така зла до мене?» — не розуміє автор відгуку на Steam, ставлячи грі позитивну оцінку.  

Чи варто купляти гру? 

Попри всі знущання, попри всіх неймовірно складних босів та заплутані карти, цей світ неможливо не полюбити. Як і в попередній грі, ваше серце розіб’ється, щойно ви почнете приділяти хоч дрібку уваги сюжету та історії персонажів. Це можуть бути маленькі пухнасті блошки, яких треба рятувати, механічні танцюристи, з якими ви будете битися, малесенький жучок, що боїться і дрижачим голосом співає у темряві пісню надії. 

Але якщо плануєте грати довго, розіб’ється також дві-три клавіатури: рідко яка гра настільки майстерно грає на нервах. На Steam можна знайти багато відгуків у стилі:

«Щоразу, яка мені здається, що я вже граю краще, гра нагадує мені, що це не так».

«Чи раджу я цю гру? 100%, вона досконала. Чи вона важка? Може бути. Чи певні боси змусять вас гризти контролер? Імовірно».

«Якщо ви живете щасливе життя, може купіть цю гру для балансу».

Тож, якщо в дитинстві ви обожнювали платформери, що не прощають гравцеві повільно прожатих кнопок (типу першого «Принца Персії»), якщо у вас є нескінченне терпіння, нескінченна цікавість та запасна комп’ютерна периферія, Silksong вам точно зайде. Це геніальний проєкт і впевнений претендент на звання гри року. Єдиний його мінус — поки немає української локалізації.

Хапайте голку, червоне плаття та летіть за пригодами у світ жуків та магії. 

SHAW!